Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 911/3368/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівПлюшка І.А., Кочерової Н.О. (доповідач), Мележик Н.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Флора"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р.у справі№ 911/3368/13 господарського суду Київської областіза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Флора"простягнення 30 637, 34 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Білик Д.М., дов. від 06.02.2014

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Флора" про стягнення в порядку регресу 30 637, 34 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору страхування № 0413.0030-2425.1014 від 21.12.2009р. страхове відшкодування в розмірі 30 637, 34 грн., він зазнав збитків та набув відповідно до ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою згідно ст.ст. 1172, 1187 ЦК України є відповідач, як орендар автомобіля, учасника ДТП, та роботодавець особи винної у її вчиненні.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.10.2013р. (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Флора" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" 30 637,34 грн. компенсації страхового відшкодування та 1720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі пред'явлені позивачем з дотриманням строку позовної давності, оскільки право позивача на звернення з регресним позовом до суду виникло саме з моменту виконання ним свого зобов'язання за договором добровільного страхування. Крім того, рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючий, Алданова С.О., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Асканія-Флора" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 23.10.2013р. - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі (з урахуванням заяви про уточнення прохальної частини касаційної скарги від 27.03.2014р.) товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія-Флора" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення даного спору.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.12.2009р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Граве Україна" (страховик, позивач) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір страхування № 0413.0030-2425.1014, відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Toyota Avensis", д.р.н. НОМЕР_1, на строк з 22.12.2009р. по 21.12.2010р.

Одним із передбачених договором страхування страхових випадків є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

15.06.2010р. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Toyota Avensis", д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля "Фотон", д.р.н. НОМЕР_2, що належить ТОВ "ВІА Транс Експедиція" під керуванням ОСОБА_9, який перебував у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ "Асканія Флора", в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

У зв'язку з ДТП, яка є відповідно до умов договору страхування № 0413.0030-2425.1014 від 21.12.2009р. страховим випадком, страхувальник 16.07.2010р. звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №278 про оцінку автомобіля "Toyota Avensis", держномер НОМЕР_1, складеного на замовлення позивача 02.07.2010р. суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Toyota Avensis" в результаті його пошкодження при ДТП склав 31 385,98 грн., а згідно калькуляції ТОВ "Автосаміт ЛТД" на ремонт автомобіля №С-0010770 від 30.06.2010р. вартість ремонтних робіт та деталей, необхідних для відновлення автомобіля, склала 30637,34 грн.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що 01.09.2010р. складено страховий акт № СНТ/0413.0030-2425.1014/1, відповідно до якого сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику, склала 30 637, 34 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, страхового акту № СНТ/0413.0030-2425.1014/1 від 01.09.2010р. та калькуляції ТОВ "Автосаміт ЛТД" на ремонт автомобіля № С-0010770 від 30.06.2010р., позивач 01.09.2010р. виплатив страхове відшкодування у розмірі 30 093,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0012478 від 01.09.2010р., а також 01.09.2010р. підписав зі страхувальником - гр. ОСОБА_8 акт про взаємозалік боргів на суму 543,74 грн., що становить частину страхового платежу, несплаченого на дату складання страхового акту.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування № 0413.0030-2425.1014 від 21.12.2009р. шляхом сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Toyota Avensis", д.р.н. НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій винним у вчиненні 15.06.2010р. правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення Правил дорожнього руху України визнано згідно Постанови Дарницького районного суду міста Києва від 09.07.2010р. водія автомобіля "Фотон", д.р.н. НОМЕР_2, - ОСОБА_9, якого було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. Крім того, судами також встановлено, що станом на день вчинення ДТП володільцем автомобіля "Фотон", д.р.н. НОМЕР_2, згідно договору оренди транспортних засобів № 025 від 01.03.2009р. був відповідач - ТОВ "Асканія-Флора", з яким водій вказаного автомобіля ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах.

Встановивши зазначенні обставини, суди дійшли висновку, що саме відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки - автомобіля "Фотон", д.р.н. НОМЕР_2, та роботодавець особи винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відповідно до ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" в порядку регресу сплатити позивачу 30 637, 34 грн. компенсації страхового відшкодування. При цьому, за висновком судів, право позивача на звернення з регресним позовом до суду виникло з моменту виконання ним свого зобов'язання за договором добровільного страхування, а позовні вимоги у даній справі пред'явлені позивачем з дотриманням строку позовної давності.

Однак, колегія суддів вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними та зробленими з порушеннями норм матеріального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення даного спору, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно з п.9 ч.1 ст. 7 вказаного Закону страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" в редакції від 24.09.2008р. метою обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Виходячи з положень розділу 2 Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5619 від 11.04.2006р., факт укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має бути посвідчений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, типовий зразок якого затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3103 від 17.12.2004р.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували викладене та не вирішили питання щодо наявності чи відсутності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного зокрема відносно автомобіля "Фотон", д.р.н. НОМЕР_2. У зв'язку з цим суди не надали оцінку наявній в матеріалах справи копії полісу ОСЦПВ № ВС/1242112 (а.с. 86), виданого ПАТ "УСК "Гарант-Авто" та з достовірністю не з'ясували хто є відповідальною за заподіяні 15.06.2010р. внаслідок ДТП збитки особою.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди дійшли передчасного висновку щодо моменту набуття позивачем права на звернення з регресним позовом до суду, оскільки згідно правової позиції, викладеній в Постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 25.12.2013р. (№ 6-112цс13), перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах починається від дня настання страхового випадку.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів в порушення ст. 43 ГПК України було неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Флора" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 23.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. у справі № 911/3368/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

Н. Мележик